Як імагінація допомагає в складні часи

Так багато доводиться тримати психіці в цей час: неможливість переживати безпеку, як би це було за нормальних зовнішніх обставин; невизначеність щодо майбутнього; постійний менеджмент побутових речей, яких з вимкнення електрики, стало значно більше; пошук нових рішень.

Щоб усе це витримувати, наш внутрішній контейнер має бути міцним, містким і достатньо пружним.

Цими вихідними під час навчання з роботи з травмою вдалось відчути на собі: як за допомогою імагінацій цей контейнер можна розширити, щоб туди вмістити всі щоденні турботи і виклики.

Моя уява блукала приємними образами: дитячими спогадами з відчуттям роси і прохолоди на ногах, а також теперішніми креаціями уяви – доторку до теплого піску й шуму міцних і жвавих морських хвиль.

У той момент, як друге дихання, зʼявились нові ідеї, бажання й прагнення їх втілювати.

Як це працює з погляду психотерапії?

Уява дає доступ до невичерпного джерела нашого внутрішнього світу; стає посередником між свідомим і несвідомим, де ми можемо в символічній формі контактувати зі своїми справжніми емоціями та бажаннями; спостерігати за «ландшафтом нашої душі», за потреби вносити зміни й переживати це на емоційному та тілесному рівнях.

На противагу, травматичний досвід звужує наш світ до місця болю, позбавляє слів, замикає в нескінченному повторенні одного й того самого.

Відтак, коли ми можемо знайти символічний відповідник цього болю, повернути, спочатку в образах, субʼєктність (здатність керувати своїм станом), – а тоді неодноразово відтворити це в стосунку з терапевтом та іншими – нам «розвиднюється».

Біль стає стерпнішим; ми можемо здивовано спостерігати, як за туманом ми не помічали інших шляхів. Зникає потреба ходити тими самими стежками. Виявляється, їх є значно більше.