Для тих, хто бере на себе занадто багато

Порушений баланс "брати-давати" бере свої початки з нашого раннього досвіду.

Невміння піклуватись про себе

Дитина, яка брала на себе недитячі обов’язки з піклування - емоційного чи фізичного, - виростає в дорослого, який знає, як догодити всім, проте не знає, як звернутись до себе з любов’ю і турботою. З’являється очікування: якщо я так дбаю про тебе, то й ти маєш подбати про мене. Коли цього не відбувається, виникає образа та гнів.

Труднощі з самооцінкою

Коли власна цінність тримається на ролі "незамінності", життя перетворюється на нескінченний іспит. Потрібно щоразу доводити свою "хорошість" через надмірні зусилля. Неминуче накопичується втома, за нею злість, а тоді з’являється відчуття "мене не цінують".

Не можу сказати "ні"

Можливо, ви схильні переживати надмірну провину в контакті, що провокує до надмірного бажання давати. Може з’являтись відчуття, що коли скажу "ні"- це зруйнує стосунок. Парадоксально, чіткі межі, навпаки, роблять стосунок легким, зрозумілим, приємним.

Альтруїзм як спосіб контролю

Турбота про інших може бути способом утримувати близькість. Будується на уявленні, що стосунки тримаються на внеску однієї сторони та страху покинутості. Так, ніби якщо давати більше, стосунки збережуться.

Важливе питання, яке можна собі задати: Що з того, що я роблю для інших, варто зробити для себе?